ГОСПІТАЛЬНІ УКРІПЛЕННЯ

Оборона Госпітального укріплення була розділена на ділянки, які іменувалися полігонами і фронтами. Всього було 3 полігони (I, II, III) і 2 фронти (Північний і горжевий). За винятком горжевого (тильного) фронту, всі інші ділянки оборонялися при штурмі противником рову артилерійським вогнем з казематованих будівель, розташованих на дні рову, і рушничним вогнем через оборонну стіну, розташовану біля підошви валу. Ці казематовані споруди іменувалися капонірами і призначалися для ведення артилерійського вогню уздовж рову в дві протилежні сторони.

     Всього капонірів для оборони рову було 4, розташовані вони на дні рову, а також оборона могла бути доповнена рушничним вогнем через бійниці ескарпової стіни. Оборона з північно-західного напрямку була посилена 5-м капоніром, винесеним за межі рову на схил Черепанової гори Косим капоніром.

     У валу Північного фронту були влаштовані Північні ворота укріплення, а в горжевій частині будівлі госпіталю і оборонних стінах горжевого фронту знаходилось троє воріт. Підступи до Північних воріт були прикриті Північною напівбаштою. В середині Госпітального укріплення розміщувалась двоповерхова будівля госпіталю, лазня і різні комори для розміщення майна. Крила будівлі госпіталю були з'єднані з будівлею лазні оборонними стінами. Таким чином утворювався внутрішній оборонний рубіж (редюіт), в якому гарнізон міг оборонятися у разі прориву противника через головний вал укріплення. Всі укріплення дозволяли розмістити на позиціях 355 гармат та 822 солдат з рушницями.         Протяжність оборонної позиції по головному валу укріплення становила 560 сажнів (1 км 195 м).

Косий капонір (капонір №5)

     На відміну від всіх інших капонірів, цей капонір не розташований в рову укріплення, а винесений вперед, на схил Черепанової гори. Його завданням було посилення обстрілу гласису (ділянки місцевості, вирівняного для хорошого обстрілу) Госпітального укріплення із західного боку. Через те, що споруда розміщувалась під кутом до лінії рову, вона отримала назву «Косий капонір».

     Капонір був побудований (згідно з літописом фортеці) в період 1844-45 рр. за індивідуальним проектом, з посиленим озброєнням. Він мав 15 артилерійських амбразур і 6 рушничних бійниць. Через посилене озброєння він мав порохову камеру більшого розміру. Крім того, він не мав бойових казематів, відокремлених один від одного капітальними стінами, як в капонірах I, II і III полігонів. Склепіння капоніра спиралися на зовнішні стіни і стіни порохової камери, а не на розділові стіни казематів, як в капонірах I, II і III полігонів. В результаті вийшов один каземат, що охоплює по периметру порохову камеру.

     Зв'язок з капоніром здійснювалася через потерну, вхід до якої розташовувався в контрескарпі кріпосного рову (далекому схилі рову).

     У 1863 році Косий капонір Госпітального укріплення, був пристосований для ув'язнення польських повстанців. І з тих пір він до 1917 р використовувався як в'язниця. Сумну популярність йому забезпечувало і те, що в Косий капонір на початку ХХ ст. переводили ув'язнених, засуджених до смертної кари. Звідси їх відвозили в район Лисогірського форту для приведення вироку в виконання

Капонір №1

Капонір 1-го полігону 1843 – 1844 рр. (пров.Лабораторний)

Капонір №2

Експозиція під відкритим небом

ЛИСОГІРСЬКИЙ ФОРТ

     Початок 60-х років XIX ст. це період стрімкого розвитку артилерії. На той момент укріплення Нової Печерської фортеці були збудовані в значній мірі за системою Монталамбера, при якій оборонні позиції та споруди розміщувались відкрито, в розрахунку на те, що численна кріпосна артилерія, розміщена в цих спорудах, придушить своїм вогнем артилерію противника. У зв’язку з цим облогові гармати могли легко зруйнувати їх. В зв’язку з цим, протягом 60-х років велися проектні роботи для приведення Київської фортеці в стан що відповідає вимогам часу.

     Протягом 60-х років ХІХ ст.. було розроблено декілька проектів, модернізації Київської фортеці. У 1869р. видатний інженер-фортифікатор Е.І.Тотлебен провів у Києві більше двох тижнів, для складання остаточного проекту посилення Київської фортеці. Жоден із запропонованих проектів не був затверджений в повній мірі. В решті решт 27 квітня 1871 р. імператор Олександр II видав указ про будівництво тільки форту на Лисій горі з еспланадою в 500-сажнів. Він мав захищати залізничне сполучення з лівим берегом Дніпра.

    В зв’язку з тим, що форт був самостійним укріпленням, він повинен був мати потужне артилерійське озброєння, розташоване відкрито на його валах.

    Форт розташований на відстані трьох кілометрів від Нової Печерської фортеці на місці впадання річки Либідь в Дніпро.

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Форт оточував сухий рів із земляним ескарпом і контрескарпом. Ширина рову по дну в частині направленої до противника, сягала 24 метрів, в горжі - восьми. Оборона ровів передбачалася з трьох капонірів в частині повернутій до противника і одного капоніра в горжі редюіта. В рів виходило вісім потерн, три з них служили для зв'язку з капонірами, інші, ймовірно, для виходу стрільців до цегляної ескарпової  стіни. Крім того, через ці потерни можна було вийти в рів і по аппарелям піднятися на прикритий шлях для здійснення вилазок. Судячи з плану, з цегли встигли побудувати ділянку ескарпових стіни від лівого флангу до капоніра перед бастіоном № 2, далі був влаштований простий живопліт. Від цієї перепони нині також не залишилося ніяких слідів.

Вали форту були пристосовані тільки для артилерійської оборони і мали валганг шириною від 8 до 22 метрів.

        Всього за планом передбачалося мати на форті й передових укріпленнях 178 гармат.

    Форт мав вельми значні на ті часи розміри (близько одного кілометра по фронту і 800 метрів в глибину), чим значно відрізнявся від фортів свого часу.

За планом 1874 року Лисогірський форт мав би виглядати наступним чином: частину звернену у бік противника утворили два бастіонни фронти (що складаються з напівбастіону № 1 і бастіону № 2) і один полігональний (так званий бастіон № 3), з боку Дніпра форт прикривався флеш’ю під горою і огорожею кремальерного абрису, горжа форту прикривалася тільки ровом. Форт готувався до досить завзятої оборони по частинах. Для цього бастіон № 3 відокремлювався ровом і високим валом, що дозволяло тримати під обстрілом з цього валу всю внутрішню поверхню бастіону № 2 і напівбастіон № 1. Уздовж дороги, що йде від в'їзду в форт до бастіону № 2, був насипаний стрілецький бруствер для обстрілу схилів яру. У горжі був зведений редюіт у вигляді великого люнета. На лівому фланзі бастіону № 3 побудовано передове укріплення, врізане в гласис форту (нині повністю знищине). Воно дозволяло тримати під косим і фланговим обстрілом ближні підступи до форту. Цікавою особливістю Лисогірського форту була розташована в горжі відступна батарея. Перебуваючи під прикриттям валів напівбастіону № 1, вона, в разі необхідності, могла обстрілювати фланговим вогнем ближні підступи до форту на правому фланзі.

План Лисогірського форту. Сучасний стан.

БАШТА №4

     Найменша башта фортеці в порівнянні з іншими баштами Нової Печерської фортеці. Збудована в період з 1833 по 1838 роки. Двоповерхова, круглої форми з внутрішнім подвір’ям - плацом, на першому поверсі арочний проїзд. В башті знаходилось 43 каземати розраховані на 500 чоловік. В стінах башти 22 артилерійські амбразури та 63 рушничні бійниці.

    Під час огляду фортечних споруд 16 серпня 1837 р., імператор дав розпорядження влаштувати в одному з казематів четвертої башти артезіанську криницю. Але з архівних документів дізнаємось, що при бурінні свердловини виникли труднощі. У зв’язку з цим, в 1847 р. роботи були завершені, а в 1853 р. артезіанську свердловину засипали. 

СПАСЬКИЙ БАСТІОН

(НАПІВБАСТІОН за облаштуванням)

Побудовано в комплексі Печерської фортеці в 1706-1723 рр. Саме на цьому бастіоні знаходився флагшток Київської фортеці.

  • Facebook Clean

© 2019 by Київська фортеця The Kiev Fortress

This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.
Start Now