Башта № 4

Найменша башта фортеці в порівнянні з іншими баштами Нової Печерської фортеці. Збудована в період з 1833 по 1838 роки. Двоповерхова, круглої форми з внутрішнім подвір’ям - плацом, на першому поверсі арочний проїзд. В башті знаходилось 43 каземати розраховані на 500 чоловік. В стінах башти 22 артилерійські амбразури та 63 рушничні бійниці.

Під час огляду фортечних споруд 16 серпня 1837 р., імператор дав розпорядження влаштувати в одному з казематів четвертої башти артезіанську криницю. Але з архівних документів дізнаємось, що при бурінні свердловини виникли труднощі. У зв’язку з цим, в 1847 р. роботи були завершені, а в 1853 р. артезіанську свердловину засипали. 

Своїм вогнем башта підтримувала казарму кантоністів, а спільним вогнем з кремальерного валу тримала під обстрілом всю балку, прилеглу в цьому місці до фортеці. З баштою №2 з’єднувалась бонетованим валом, та оборонною стіною з Казармою воєнних кантоністів. Крім того, з башти могли обстрілювати простір в тилу Васильківського і Госпітального укріплень.

Певний час там розміщувався лазарет для кантоністів.

В 1880 р. башту було пристосовано для утримання підсудних арештантів цивільного відомства, будівництво башти коштувало 131 481 руб. 66 коп..

Башта знаходиться в аварійному стані, але не дивлячись на це, з 2015 року там знаходиться частина Самооборони Майдану.  

Башта № 5

Збудована в період з 1833 по 1846 роки. Двоповерхова, кругла в плані монументальна споруда, до неї з двох сторін прилягають прямокутні прибудови. На першому поверсі башти арочний проїзд, всередині башти подвір’я - плац. .). Згідно з кресленням споруди, мала в своїх стінах, звернених до супротивника, 26 артилерійських амбразур і 170 рушничних бійниць. Проїзд брами додатково обстрілювався з 9 рушничних бійниць, влаштованих в його стінах.Там, в 63-х казематах могло знаходитись 21760 чвертей провіанту. Разом з земляною батареєю вона тримала під вогнем значну частину Кловського яру і підступи до східного фронту Госпітального укріплення. У свою чергу, це укріплення підтримувало своїм вогнем башту і батарею. На нижньому поверсі башти були тільки рушничні бійниці. Зберігся первісний фортечний характер зовнішнього фасаду. Нині передана у приватну власність, та реставрована. В башті знаходиться бізнес центр, а на першому поверсі розміщено Музей Історії Туалету.

Казарма воєнних кантоністів

Збудована в період з 1835 по 1839 роки. Проектувалася для розміщення військового навчального закладу для солдатських дітей (кантоністів). В казармі знаходилось 144 казематів розраховані на 1853 людини нижніх чинів та для 4–х штаб - і обер-офіцерів. Казарма мала довжину 180 сажнів і, згідно з кресленням споруди, налічувала в своїх стінах, звернених до противника, 104 артилерійських амбразури і 156 рушничні бійниці. Між казармою кантоністів та баштою №2 влаштовані ворота, які 17 липня 1852 р. отримали назву Наводницьких.

Тепер тут Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації

Башта № 6

Збудована в період з 1846 по 1850 роки, взаємодіяла з казармою Жандармського полку, баштою №5, а також з арсенальними майстернями, ведучи вогонь уздовж лівого крила останніх. Башта, згідно з кресленням споруди, мала в своїх стінах, звернених до супротивника, 51 артилерійську амбразуру і 142 рушничних бійниці. У 87 казематах могли проживати 24 сім'ї одружених нижніх чинів і 25 штаб - і обер-офіцерів.

З 1854 використовувалася для проживання службовців київського артилерійського арсеналу. В 1967-1969 рр.  надбудовано третій поверх. У 1970-х рр. забудовано подвір'я, влаштовано плоску підвісну стелю. Фасад облицьовано керамічною плиткою. Входить до комплексу будівель заводу «Арсенал».

Тепер тут їдальня заводу.

Жандармська казарма

Згідно з літописом фортеці збудована в період з 1845 по 1847 роки. Будівля казарми двоповерхова, має форму підкови. Згідно з кресленням споруди, мала в своїх стінах, звернених до противника, 74 артилерійські амбразури і 84 рушничні бійниці На лівому фланзі казарми було 8 вікон які, в разі потреби, можна було переробити для ведення вогню крізь них. Стіна, звернена у бік противника, мала двоповерхові півкруглі башти, які використовувалися, як капоніри для рушничної оборони, а в мирний час, як туалети. В казармі було 87 каземати для розміщення 550 нижніх чинів, 8 штаб - і обер-офіцерів Жандармського полку. Казарма мала кухні, цейхгаузи і допоміжні приміщення. З права від жандармської казарми знаходились конюшні та сараї для 540 стройових та 40 офіцерських коней, лазарет на 16 коней та манеж на три вольти.

Оборонна  будівля арсенальних майстерень

Збудовані в період з 1850 по 1853 роки. Згідно з кресленням споруди, мали в своїх стінах, звернених до супротивника, 126 артилерійські амбразури і 28 рушничних бійниць. Для ближньої оборони з зовнішнього боку були прибудовані двоповерхові півкруглі башти, обладнані рушничними бійницями, які, за необхідності, служили рушничними капонірами для ведення вогню уздовж стіни, а в мирний час використовувались, як туалети. Згідно данним формуляра 1895 р. в майстернях було 11 житлових і 117 не житлових казематів. Окрім обладнання для ремонту озброєння та військового спорядження в майстернях знаходився апарат для виготовлення пороху, а також парова машина. З баштою №6 та казармою на перешийку сполучувались оборонною стіною з бійницями. Вартість будівництва арсенальських майстерень разом з колодцями та трубами 619 218 р., 79 ¾ коп.

Казарма на перешийку

Казарма на перешийку з Микільською брамою фортеці збудовані в період з 1847 по 1850 роки, за проектом архітектора П. Таманського.

Триповерховий з боку рову і дво­поверховий з боку Печерська будинок казарми, в центрі якого містилася брама із подвійним арковим проїздом, до якого під’їжджа­ли дерев'яним надвижним мостом, що частково спирався на кофр.

Казарма надавала оборону на 134 гармати та 137 рушниці. В казармі було 87 каземати на 500 чоловік, 16 сімей нижніх чинів та на 12 штаб – і обер-офіцерів.

В казематах Казарми на перешийку з 1855 р.  місти­лися головна гауптвахта. З 1917 по 1918  роки тут розміщував­ся 3-й понтонний батальйон.

Набережний верк

Набережний верк (збудований в 1849-1853 рр.) був призначений для обстрілу Набережного шосе, яке йшло з Подолу до фортеці, та Дніпра. Надавав оборону на 41 гармату та 18 рушниць, які розміщувались в 12 казематах. В Набережному верку розміщувалась Подільська брама. З Набережного верку здійснювалось також постачання фортеці водою, яка подавалась з Дніпра, механізованою системою на висоту 107м.. Нині не зберігся.

План Госпітального укріплення (ЦДІАК)

Госпітальне укріплення

Оборона Госпітального укріплення була розділена на ділянки, які іменувалися полігонами і фронтами. Всього було 3 полігони (I, II, III) і 2 фронти (Північний і горжевий). За винятком горжевого (тильного) фронту, всі інші ділянки оборонялися при штурмі противником рову артилерійським вогнем з казематованих будівель, розташованих на дні рову, і рушничним вогнем через оборонну стіну, розташовану біля підошви валу. Ці казематовані споруди іменувалися капонірами і призначалися для ведення артилерійського вогню уздовж рову в дві протилежні сторони.

Всього капонірів для оборони рову було 4, розташовані вони на дні рову, а також оборона могла бути доповнена рушничним вогнем через бійниці ескарпової стіни. Оборона з північно-західного напрямку була посилена 5-м капоніром, винесеним за межі рову на схил Черепанової гори Косим капоніром.

У валу Північного фронту були влаштовані Північні ворота укріплення, а в горжевій частині будівлі госпіталю і оборонних стінах горжевого фронту знаходилось троє воріт. Підступи до Північних воріт були прикриті Північною напівбаштою. В середині Госпітального укріплення розміщувалась двоповерхова будівля госпіталю, лазня і різні комори для розміщення майна. Крила будівлі госпіталю були з'єднані з будівлею лазні оборонними стінами. Таким чином утворювався внутрішній оборонний рубіж (редюіт), в якому гарнізон міг оборонятися у разі прориву противника через головний вал укріплення. Всі укріплення дозволяли розмістити на позиціях 355 гармат та 822 солдат з рушницями. Протяжність оборонної позиції по головному валу укріплення становила 560 сажнів (1 км 195 м).

Північна напівбашта

Будівництво напівбашти тривало протягом 1840 - 1842 рр. Двоповерхова будівля мала в плані форму півкільця, і прикривала весь північний фронт Госпітального укріплення. У будівлі напівбашти знаходилось 58 казематів. У її стіні, зверненої убік можливої атаки (польовій стіні), знаходилось 100 амбразур для артилерійських гармат і 106 рушничних бійниць. Для ближньої оборони до польової стіни були прибудовані 3 двоповерхових капоніри для ведення рушничного вогню. У цих самих капонірах були обладнані туалети. Весь двір за напівбаштою перебував під вогнем з валів Госпітального укріплення та Північних воріт. У мирний час в напівбашті розміщувалось 16 медичних чинів і 344 нижніх чинів.

Північна брама та Центральний капонір

Тильний фасад Північної напівбашти

Північна брама

Через Північну браму здійснювався проїзд через головний вал Госпітального укріплення. У 1843 почалось будівництво, а в 1844 р. воно було повністю завершено. Перед Північною брамою в рову розташований центральний капонір Госпітального укріплення, на покриття якого спирався насувний міст, що веде до брами.
Проїзд Північної брами виконаний у вигляді тунелю, прокладеного всередині кріпосного валу. У бічних стінах проїзду знаходиться по 7 рушничних бійниць з кожного боку для ведення вогню по противнику.

З боків проїзду знаходиться по 1 бойовому каземату, обладнаному 1 артилерійською амбразурою і 1 рушничною бійницею, призначеними для обстрілу території між воротами та Північною напівбаштою. З цього ж каземату через наявні 2 рушничні бійниці можна було вести вогонь всередину проїзду воріт. Також по обидва боки брами розташовані  ніши, ззовні схожі на рушничні бійниці. З тильного боку воріт, по обидві сторони проїзду, були приміщення варти (кордегардії). Вони мали по 5 рушничих бійниць для ведення вогню всередину проїзду.
Також всередині проїзду Північної брами, по обидві його сторони, були широкі сходи, по яких солдати гарнізону могли спуститися на нижній поверх воріт. Цей поверх являв собою стрілецьку галерею з 8 рушничними бійницями для обстрілу ближніх підступів до центрального капоніра. На торцях нижнього поверху були великі отвори, через які солдати гарнізону виходили на бойові позиції за оборонною стіною підошви валу.
Вогонь по території між Північною брамою та Північною напівбаштою, а також вздовж валу, міг ще вестися через бійниці, наявні на відкритому бойовому майданчику на даху воріт.

Окрема ескарпова стіна

В іноземній фортифікації іменується «стіна Карно».
Основними перешкодами штурму були рів і вал укріплення. Побудована уздовж підошви валу, на деякій відстані від нього, цегляна стіна була додатковою, але вельми суттєвою перешкодою для супротивника, що здійснює атаку. Стіна мала висоту трохи більшу 16 футів (близько 5 м) і була обладнана численними рушничними бійницями, а в районі Північних воріт і артилерійськими амбразурами. Через ці бійниці солдати гарнізону могли обстрілювати противника, що спустився в рів.

Окрема ескарпова оборонна стіна

Стіна мала арочну конструкцію, що оберігала її від обвалення на великій ділянці при артилерійському обстрілі. Під кожною аркою знаходилось 3 бійниці: одна для стрільби прямо, одна для стрільби під кутом вліво і ще одна для ведення вогню під кутом вправо. До бійниць стіни солдати гарнізону могли пройти через потерни капонірів або нижній поверх Північних воріт. З боку вала через певні проміжки до стіни були прибудовані поперечні короткі стінки (траверси) з проходами, прихованими в арках ескарпові стіни. Цими стінками простір між ескарповою стіною і валом поділявся на ізольовані ділянки, що перешкоджали швидкому просуванню противника вздовж підошви валу при прориві за стіну. Згідно архівних планів кожен траверс планувалося обладнати 3 рушничними бійницями.

Протяжність ескарпової стіни складала 499 і 5/7 сажнів (1 км 63 м). Будувалась в період з 1844 по 1851 рр.

Приміщення Центрального капоніру

Центральний капонір

Центральний капонір був побудований ( 1843-1844 рр.) за власним проектом, однак його планування, мабуть, було пізніше використане при проектуванні кофра перед казармою на перешийку. Внутрішнє планування капоніра являло собою одне прямокутне приміщення зі склепіннями, що спираються на стіни та на 2 внутрішні стовпи. У кожну сторону рову були направлені 4 артилерійські амбразури. По центру приміщення обладнувались місця для зберігання боєприпасів. Капонір прилягав до контрескарпу рову (далекий схил рову) і його покриття служило опорою надвижного мосту, що веде до Північних воріт Госпітального укріплення.

Підступи до капоніра перебували під обстрілом з Північної брами і прилеглим до них ділянок оборонної стіни у підошві валу. Капонір не мав безпосереднього сполучення з внутрішньою частиною Госпітального укріплення. Потрапити до нього можна було тільки по дну рову через проходи в оборонних стінах двориків капонірів II і III полігонів.

Косий капонір 

На відміну від всіх інших капонірів, цей капонір не розташований в рову укріплення, а винесений вперед, на схил Черепанової гори. Його завданням було посилення обстрілу гласису (ділянки місцевості, вирівняної для гарного обстрілу) Госпітального укріплення із західного боку. Через те, що споруда розміщувалась під кутом до лінії рову, вона отримала назву «Косий капонір».

 

Косий капонір

Капонір був побудований в період 1844-45 рр. за індивідуальним проектом, з посиленим озброєнням. Він мав 15 артилерійських амбразур і 6 рушничних бійниць. Через посилене озброєння він мав порохову камеру більшого розміру. Крім того, він не мав бойових казематів, відокремлених один від одного капітальними стінами, як в капонірах I, II і III полігонів. Склепіння капоніра спиралися на зовнішні стіни і стіни порохової камери, а не на розділові стіни казематів, як в капонірах I, II і III полігонів. В результаті вийшов один каземат, що охоплює по периметру порохову камеру.

Зв'язок з капоніром здійснювалася через потерну, вхід до якої розташовувався в контрескарпі кріпосного рову (далекому схилі рову).

У 1863 році Косий капонір Госпітального укріплення, був пристосований для ув'язнення польських повстанців. І з тих пір він до 1917 р використовувався як в'язниця. Сумну популярність йому забезпечувало і те, що в Косий капонір на початку ХХ ст. переводили ув'язнених, засуджених до смертної кари. Звідси їх відвозили в район Лисогірського форту для приведення вироку в виконання

Капоніри I, II, III полігонів

Капоніри I, II, III полігонів були побудовані за єдиним проектом. У центрі капоніра розташовувалася порохова камера на 1 134 пуди пороху (18, 576 т.). По її периметру розташовувалося 7 бойових казематів, а в тилу приміщення, через котре можна було потрапити в бойові каземати і порохову камеру. Бойові каземати, розташовані в передній частині капоніра, мали по 1 артилерійській амбразурі і по 2 рушничні бійниці. Каземати, призначені для ведення вогню уздовж рову, мали по 2 артилерійські амбразури. Всього в капонірах було по 11 артилерійських амбразур і 6 рушничних бійниць.
Для зв’язку з капоніром навпроти нього в глибині кріпосного валу була побудована потерна (тунель). Вона закінчувалася не доходячи до оборонної стіни в підошві валу. Від цій стіні поперек рову з двох сторін йшли короткі ділянки стін до тильної частини капоніра. В результаті, між оборонною стіною у підошві валу і тильною частиною капоніру був утворений прикритий з усіх боків дворик. У стінах, що сполучали тильну частину капоніра з оборонною стіною валу, були рушничні бійниці і підйомні мости. Це дозволяло, як доповнити артилерійський вогонь з капоніра рушничним вогнем через стіни, так і зосередити в дворику піхоту для контратаки. Через потерну, котра веде до капоніра, здійснювався також вихід солдатів гарнізону за оборонну стіну валу для ведення через неї рушничного вогню.

Капонір ІІ полігону

У мирний час капоніри призначалися для зберігання різного майна і розміщення в них різноманітних служб госпіталю. З плином часу їх призначення неодноразово змінювалося.

Капонір I полігону був побудований в період 1843-44 рр. Капонір I полігону призначався для розміщення пекарні та складу майна персоналу госпіталю.

Капонір II полігону був побудований в період 1843-44 рр. Капонір II полігону був зайнятий «снаряжительными и не снаряжительными снарядами огнестрельного отдела Киевского артиллерийского склада».

Капонір III полігону був побудований в період 1844-46 рр. Капонір III полігону був зайнятий пральнею сестер милосердя госпіталю, приміщенням прачок і речовим складом майна.

Казематована будівля лазні

Будівництво та всі опоряджувальні роботи в лазні були завершені в період з 1839-1842 рр.. Окрім свого основного санітарно-гігієнічного завдання, лазня виконувала важливу роль в обороні Госпітального укріплення. Будівля лазні спільно з крилами госпітального корпусу і з’єднуючими їх оборонними стінами утворювали бастіонний фронт всередині укріплення, що дозволяв продовжити боротьбу за нього у разі захоплення противником головного валу. З цією метою зовнішній фасад будівлі був обладнаний 12 артилерійськими амбразурами. Поперечними внутрішніми стінами будівля була розділена на 6 великих казематів. Ці великі каземати були розділені цегляними перегородками на 12 приміщень. В центральній частині будівлі розміщувались ворота для проїзду всередину цієї частини Госпітального укріплення.

Казематована будівля лазні

Казематована будівля військового госпіталю

Казематована будівля госпіталю

Будувалась в період 1836-42 рр. Розраховувалась на розміщення 1500 хворих. Двоповерхова будівля мала П-подібну в плані форму. На західному і східному фасадах були влаштовані 172 артилерійські амбразури.Для ведення вогню уздовж стін бічних крил будівлі в них було влаштовано с кожної зі сторін будівлі по три напівкруглих двоповерхових туалета з рушничними бійницями, які в разі необхідності використовувались як рушнічні капоніри. В стінах цих туалетів було влаштовано 132 рушничні бійниці. У південній частині будівлі також були розташовані одні з тильних воріт, проїзд яких обстрілювали з 16 рушничних бійниць, влаштованих в його стінах.

Будівля госпіталю разом з казематованою будівлею лазні та з’єднувавшими їх оборонними стінами утворювали внутрішній опорний пункт (редюіт) Госпітального укріплення. У цьому опорному пункті гарнізон укріплення міг продовжити бій у разі оволодіння противником головного валу укріплення.

Південний фасад будинку був тильним (горжевим), тому не мав амбразур і бійниць. Це було зроблено спеціально для того, щоб у разі захоплення противником Госпітального укріплення полегшити гарнізону фортеці проведення контратаки на укріпленні. З цією ж метою в цій частині Госпітального укріплення відсутній фортечний вал, був тільки рів та оборонні стіни по сторонах будівлі госпіталю. Товщина цих стін дозволяла при підготовці контратаки відносно швидко зруйнувати їх артилерійським вогнем. Також в південному фасаді будівлі були ворота для проїзду всередину Госпітального укріплення.

Південний фасад будівлі госпіталю з горжевою оборонною стіною

Васильківське укріплення   

Васильківське укріплення складалося з земляного валу тенального абрису, сухого рову з земляним ескарпом і контрескарпом, прикритого равеліном одноповерхового капоніру, Редюіта №1 і башт №2 і №3. По дну рову проходила окрема ескарпова оборонна стіна арочної конструкції, що зменшувало ймовірність її обвалення на великій ділянці і, крім того, забезпечувало кращий захист стрільцям від навісного вогню. Під кожною аркою було по три рушничних бійниці: одна для стрільби прямо і по одній для стрільби вправо і вліво. Оборона рову здійснювалася на фасах, звернутих до супротивника з капоніру, а бічних з башт, які виступали за межі валів. Для обстрілу ділянок рову, що не прострілюються з капоніру і башт, в валах були влаштовані відкриті каземати, призначені для ведення артилерійського вогню. Кожен відкритий каземат призначався для обстрілу двох суміжних ділянок рову, при цьому для обстрілу кожної ділянки було обладнано по 4 артилерійських амбразури. Однак згідно діючим тоді правилам, для фланкування ділянки рову гармати встановлювалися тільки біля 2-х амбразур. Крім того, для обстрілу рову перед равеліном по його боках також були зведені каземати. Для виходу солдатів гарнізону на позиції за ескарповою стіною, а також для зв’язку з капоніром і відкритими казематами у валу було обладнано 5 потерн. Одна для зв’язку з капоніром, дві для зв’язку з відкритими казематами і дві, що розташовувалися біля башт №2 і №3, для виходу солдатів до ескарпової стіни. Через потерни, що ведуть до капоніру і казематованих фланків, солдати гарнізону також могли пройти на позиції за ескарповою стіною.

Вал Васильківського укріплення

По центру укріплення, ближче до тилу, розташовувався Редюіт №1. Далі в тил були розміщені обидві башти, розташовані на флангах укріплення. Це дозволяло відсунути їх далі від зони артилерійського обстрілу противника. Башти з'єднувалися з Редюітом оборонною стіною з рушничними бійницями.Таким чином, підступи до горжі укріплення обстрілювали перехресним вогнем з башт та через стіни. Розташування Редюіту дещо попереду башти дозволяло тримати під перехресним вогнем редюіта і однієї з башт будь-яку ділянку внутрішнього простору укріплення, а також взаємно перекривати вогнем підступи один до одного.

 

Лінія вогню валу Васильківського укріплення мала протяжність 565 сажнів, загалом укріплення надавало оборону на 205 гармат і 1501 рушницю. У 220 казематах могло розміститися 2960 чоловік нижніх чинів і 22 штаб- і обер-офіцери. На території укріплення також знаходилися дерев'яні складські споруди.

З формуляру Київської фортеці – будівництво Васильківського укріплення розпочато в 1832 р. і закінчено в 1839 р. за вийнятком башти № 2, яка була завершена в 1842 році. Також слід зазначити, що в башті № 3 іконостас в церкві був закінчений у 1840 році.

План Васильківського укріплення 1847 року (ЦДІАК)

Редюіт №1

Будівництво Нової Печерської фортеці почалось з закладки каменю в фундамент Редюіту №1 Васильківського укріплення. Однак, слід відзначити, що хочь перший камінь був закладений в 1831 році, будівництво Редюіту почалося в 1832 р., а закінчилось  в 1837 році. Це велика двоповерхова оборонна споруда підковоподібної форми з двома казематованими крилами. До горжі редюіту прилягає оборонна стінна яка з’єднує його з баштами №2 та №3. Вартість будівництва Редюіта разом з горжевою стіною становила 299 692 р., 7 коп. Призначалась для офіцерських казарм, певний час використовулась військовим госпіталем, пізніше для утримання в’язнів. Тепер перебуває під порядкуванням Міністерства внутрішніх справ.

 

Редюіт №1

 

Башта №3 (Прозоровська)

Збудована в період з 1833 по 1839 роки. В 1840 році був зроблений іконостас в церкві, що розташова в башті, у тому ж році в башті був розміщений піхотний батальйон. Від самого початку башта була призначена для квартирування військ, але за свою багату історію, вона використовувалась за різним призначенням. В ній знаходилось 38 житлових, та 30 нежитлових казематів, де могло розміститись 800 чоловік.  Вартість будівництва башти 307 161 р., 42 ½ коп. Озброєння башти №3 станом на 1890 р. складалось з восьми мідних 4 фунтових нарізних гармат. 

Особливістю башти № 3 була наявність в ній церкви, іконостас якої був оформлений в стилі англійської готики. У 1841 р. був встановлений склеп, в який 7 липня було перенесено прах генарала-фельдмаршала А.А. Прозоровского і його дружини.

Указом Миколи I від 5 грудня 1836 р. башта була названа Прозоровською, в честь генерала-фельдмаршала А.А. Прозоровского.

 

Башта № 2

Збудована (згідно з літописом фортеці) в період з 1832 по 1842 роки. Необхідно зазначити, що фундамент башти був закладений у 1832 році, а будівництво підвального поверху почалось тільки у 1838 році. Вартість будівництва башти 265 357 р., 12 ½ коп. Кругла в плані монументальна будівля з внутрішнім подвір’ям – плацом. В ній знаходилось 37 жилих каземати та 35 нежилих. Озброєння башти №2 станом на 1890 р. складалось з восьми мідних 4 фунтових нарізних гармат. 

В 1845 р. в башті розмістили арештантські військово-виправні роти в кількості 485 чоловік, а також 95 чоловік караулу, конвою, унтер-офіцерів та писарів.

  В 1863 р. використовувалась як місце утримання учасників польського повстання. Ними ж був зроблений підкоп в одній з камер, за допомогою якого було вчинено втечу. Після 1897 р. в абрисі башти відбулися деякі зміни: закладено бійниці й розтесані вікна на зовнішньому фасаді, проведено внутрішнє перепланування. З 1990-х рр. використовується торговельними закладами.

 

 

 

Капонір

Капонір розміщувався в рові укріплення за горожею равеліну. В стінах капоніру знаходились амбразури та рушничі бійниці для ведення вогню. В середні зі зводами, дах покритий залізом. Фундамент капоніру був закладений в 1833 році, а будівництво велося протягом 1837-1838 рр.. В горжі капоніру знаходились дві оборонні стіни з двома воротами для входу в рів з двома невеликими підйомними мостами на підйомних ланцюгах через кювет. Вартість будівництва – 44 392 р. 38 ½ коп. До сьогоднішнього часу не зберігся.

 

Капонір №2, Госпітального укріплення

Капонір Васильківського укріплення мав ідентичний вигляд

Башта №3 "Прозоровська"

Башта №2

Оборонна стіна

Оборонна ескарпова стіна проходила уздовж ескарпу головного валу укріплення і равеліну. Період будівництва з 1837 по 1839 роки. Вартість будівництва 160145 р. 49 ½ коп.

Окрім ескарпової оборонної стіни, в Васильківському укріпленні, була горжева оборонна стіна яка з’єднувала Редюіт №1 з баштами №2 та Прозоровську. Період будівництва 1833 - 1839 рр., але слід зазначити, що в 1833 році був тільки закладений фундамент з правої сторони Редюіта №1. А будівництво самої стіни почалося в 1838 р..

Горжева оборонна стіна Васильківського укріплення

Києво-Печерська цитадель

Києво-Печерська цитадель закладена 15 серпня 1706 р. Петром І. Складалась з дев'яти бастіонів та одного напівбастіону, мала три проїзди  - Московський, Васильківський, Київський. Південні полігони посилені чотирма люнетами, котрі почали будувати полонені турки ще в 1829 році. Лінія вогню головного валу простягалась на 1270 сажнів, приміщення гарнізону розраховані на 1040 чоловік.

В цитаделі знаходились:

Києво-Печерська лавра;

Арсенал (період будівництва з 1785 по 1802 рр.)

6 порохових погребів;

Приміщення для коменданта та його управління;

2 казарми, 1 гауптвахта, 2 кордегардії, 4 провіантських магазини на 21 462 чверті провіанту.

В 1844 і в 1845 роках горжу цитаделі укріпили оборонною стіною з двома напівбаштами. Оборонна стіна мала протяжність 549 сажнів і не тільки прикривала тил цитаделі, а й охоплювала Ближні та Дальні печери Лаври, що сприяло наполегливій ​​обороні цитаделі. Вона також проходила по Різдвяному бастіону, замінивши собою його бруствер, і частково вздовж куртини між Різдвяним та Семеновським бастіонами. На боці, зверненої до Дніпра, в оборонній стіні були замкнуті з тилу напівкруглі виступи (типу старих бастей) для флангового обстрілу стіни з гармат і рушниць. Всього в стіні було 42 артилерійські амбразури і 733 рушничні бійниці.

В зв’язку з подіями котрі відбувались в Польщі, а саме повстанням 1830-1831 рр., Києво-Печерська фортеця була приведена в бойове положення. На земляних валах цитаделі були влаштовані палісади, засіки, в кріпосних стінах прорізані амбразури та впорядковані схили. В цей час фортеця мала озброєння 91 гармату.

Пороховий погріб Олексійовського бастіону Печерської фортеці. Зараз ресторан "Царське село"

План Печерської фортеці. Фрагмент плану зміцнення Київської фортеці, розробленого К.І. Опперманом в 1810р. (РГВИА)

Вигляд другого поверху башти №4

Башта №5

Башта №6

Казарми військових кантоністів

Казарма жандармського полку

Арсенальні майстерні

Казарма на перешийку з Микільською брамою

Набережний верк з Подільською брамою (ЦДІАК)

  • Facebook Clean

© 2019 by Київська фортеця The Kiev Fortress

This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.
Start Now